Алименты Моя публикация сегодня посвящена алиментам и проблемам их фактического взыскания в частости в Украине Алименты (alimentum с лат. — «питание») — средства (деньгами или натурой) для питания (содержания), которые закон обязывает выплачивать одного из супругов другому, родителя — несовершеннолетнему ребёнку, взрослого ребёнка — пожилому родителю, и т. д. Могут выплачиваться или перечисляться добровольно или принудительно, в судебном порядке. В случае необходимости буду рада сотрудничеству . Мои контакты 08993797441 Татьяна Владимировна . Алименты — это материальное обеспечение, предоставляемое по закону родственником, отдельно живущим нетрудоспособным членам семьи (детям, родителям и т. п.). В моей практике алименты в основном взыскивались с отцов, так как ребенок в основном остается жить с матерью. Но были и редкие случаи когда ребенок после развода оставался жить с отцом (и такое бывало) и тогда алименты взыскивались с матери. Что же делать, если должник не желает самостоятельно выплачивать алименты , какие есть рычаги влияния ? 1. Должно быть решение суда о взыскании алиментов 2. Исполнительный лист должен быть подан для исполнения в соответствующий отдел Государственной исполнительной службы по месту проживания должника 3. Государственный исполнитель обязан ежемесячно проверять сумму задолженности по алиментам . НО в связи с громадным количеством таких дел по взысканию алиментов, большой загруженностью , исполнитель зачастую не может все контролировать . Поэтому , уважаемые взыскатели , и ВЫ должны быть внимательны и активны . И еще один важный момент , который зачастую забывают – это уголовная ответственность за невыплату алиментов. ст. 71 ЗУ «О исполнительном производстве» говорит , что « За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.» Законодатель в части 1 статьи 164 Уголовного кодекса Украины (УК) предусмотрел наказание, в частности, за злостное уклонение от уплаты установленных решением суда средств на содержание детей (алиментов). Первое уголовное дело о привлечении к уголовной ответственности за невыплату алиментов я инициировала еще в 2001 году в г. Бердянске. Должник первый раз получил условный срок и потом начались выплаты ) Так же советую в случае невыплаты алиментов должником оформлять социальное пособие на ребенка . НУ и в случае необходимости получить помощь – мои контакты – 0993797441 . Татьяна Владимировна .

В цій статті я б хотіла висвітлити  питання порядку укладання тендерних договорів. Ця тема сьогодні знов стала актуальною в зв’язку зі збільшенням кількості тендерів, які проводяться на спеціалізованих  платформах. На сьогодні в Україні діє ЗАКОН УКРАЇНИ «Про публічні закупівлі», який  визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпеченняефективного та прозорогоздійсненнязакупівель, створення конкурентного середовища у сферіпублічнихзакупівель, запобіганняпроявамкорупції у ційсфері, розвитокдобросовісноїконкуренції. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону:  «Договір про закупівлю – господарський Договір, що укладається між Замовником і Учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт та придбання товару» Звертаю увагу, що правовідносини, ще не передбачають укладення Договору про закупівлю, не є предметом регулювання цього Закону. Розділ VIIIЗУ «Про публічні закупівлі» містить вимоги до Договору про закупівлю . Так, зокрема, в п. 1. Ст. 41 Закону зазначено, що «Договір про закупівлюукладаєтьсявідповідно до норм Цивільного та Господарського кодексівУкраїни з урахуваннямособливостей, визначенихцим Законом.» Статтєю 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Договору. Істотними умовами Договору є умови про предмет Договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для Договорів даного виду, а також усі  ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди . Частина 4 ст. 41 Закону говорить про те, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Також при укладанні Договору про закупівлі сторони повинні звернути увагу на вимоги, які містяться в п. 2 та 3  ст.180 Господарського Кодексу України , які говорять про те , що господарський Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї сторони повинна бути досягнута згода. При укладанні Договору сторони зобов’язані у будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії Договору. Щодо укладання Договору про закупівлю з переможцем торгів . На що слід звернути увагу  про укладанні Договору з переможцем . Частина 6 ст.33 ЗУ «Про закупівлю» встановлює, що «Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадкуобґрунтованоїнеобхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.» Щодо нікчемності Договору про закупівлю Потрібно зазначити, що укладення Договору про закупівлю з порушенням  вимог частини четвертої статті 41 та з порушенням строків, передбачених частинами 5 та 6 ст. 33 Закону,  частиною 7 ст. 40 Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв’язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до ст. 18 цього Закону , призводить до нікчемності такого Договору  у відповідності до п. 2 та 4 частини 1 ст. 43 Закону . Договір про закупівлю має укладатися на умовах, зокрема тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, яка має відповідати вимогам тендерної документтаці, у тому числі умовам, передбаченим проектом Договору про закупівлю. Проект договору про закупівлю з обов’язковим зазначенням порядку змін його умов має міститися у тендерній документації. Особливо  хочу відмітити, що якщо фізична або юридична особа, яка має намір подати тендерну пропозицію, не погоджується з вимогами тендерної документації або має пропозиції  стосовно внесення змін до тендерної документації, у тому числі до проекту договору про закупівлю, така особа може звернутись до Замовника щодо внесення змін до тендерної документації,або оскаржити положення тендерної документації до АМКУ відповідно до вимог Закону, або звернутись до суду. Отже, приймайте участь у тендерах, слідкуйте за змінами законодавства і реагуйте на неправомірні дії конкурентів !   Ваш адвокат , Цибрій Тетяна Володимирівна

Ця стаття буде корисна юристам, які супроводжують медичні заклади, а також самим медичним закладам для запобігання порушення ними діючих норм і правил поводження з відходами . Отже, що таке медичні відходи ? Адаптуючи матеріали лондонської інструкції, поняття «медичні відходи» визначається наступним чином: медичні відходи це будь-які відходи, які утворюються в результаті роботи медичних установ або лікувально-профілактичних заходів, які проводяться населенням. За даним документом до медичних відходів відносяться відходи, які повністю або частково складаються з тканин людини або тварин, їх крові чи інших рідин тіла, екскрементів, предметів медичного догляду, фармацевтичних препаратів і бинтів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ще в 1979 році віднесла даний тип відходів до групи небезпечних для людини і вказала на термінову необхідність створення спеціальних служб, що займаються їх переробкою. На Базельської конвенції 1992 року був виділено 45 видів небезпечних відходів, причому їх список відкривався саме клінічними відходами [. Це показує те, наскільки дані відходи небезпечні для людини. Тому зовсім не дивно, що медичні відходи в більшості країн світу давно відносять до категорії особливо небезпечних відходів. Зрозуміло, всі відходи несуть в собі потенційну небезпеку для здоров’я людини, але найбільшої уваги до себе вимагають медичні відходи, які в епідеміологічному відношенні досить небезпечні, оскільки вони містять яйця гельмінтів і патогенні мікроорганізми. Крім того, медичні відходи також цілком можуть бути забруднені радіоактивними або токсичними речовинами. Медичні відходи є основним джерелом надходження шкідливих хімічних, хіміко-біологічних і біологічних елементів в навколишнє середовище. Також ці види відходів є джерелом підвищеної небезпеки для всіх тих, хто з ними стикається. Це пояснюється тим, що існує ризик виходу інфекцій за межі установ охорони здоров’я. До групи підвищеного ризику потрапляє персонал медустанов, пацієнти та особи, відповідальні за знешкодження відходів і подальшу транспортування. З фекалій, гною та сечі виділяються смердючі гази, які забруднюють повітря. Органічні речовини та висока вологість сміття приміщень сприяють розвитку сапрофітів, які містяться в ньому, головним чином гнильних, що розкладають органічні речовини. У відходах можуть бути яйця гельмінтів, а також бактерії та віруси — збудники багатьох інфекцій. Мікроорганізми зберігають у відходах життєдіяльність і вірулентність кілька місяців, а споро- утворювальні види і яйця гельмінтів — ще довше. Наприклад, життєздатну черевнотифозну паличку було виявлено в ґрунті, утвореному з нечистот, що перед тим упродовж 143 діб зберігалась у цементованому вигребі. Вірус поліомієліту зберігається у випорожненнях понад півроку. Міністерство охорони здоров’я України видало Наказ від 08.06.2015 № 325 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами». Ці Правила, прийняті встановлюють загальні вимоги до поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров’я з метою попередження їх негативного впливу на життя, здоров’я населення та довкілля і визначають порядок збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знезараження, захоронення, знищення медичних відходів.  Ці Правила поширюються на усі заклади незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, у тому числі фізичних осіб — підприємців, які в установленому порядку отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (крім підприємств з виробництва фармацевтичної продукції та медичних відходів, що утворюються у побуті). У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях: -дезактивація (нейтралізація) — усунення основних небезпечних проявів дії відходів; -знезараження (дезінфекція) — сукупність методів (фізичних чи хімічних), спрямованих на знищення патогенних та умовно патогенних збудників у приміщеннях, обладнанні, інструментах, матеріалах, речовинах та у відходах; -медичні відходи — відходи, що утворюються внаслідок медичного обслуговування у закладах, які в установленому порядку отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (крім підприємств з виробництва фармацевтичної продукції та медичних відходів, що утворюються у побуті); -небезпека відходів — фізичні, хімічні, біологічні та інші властивості відходів, що створюють або можуть створити небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини; -приміщення для поводження з відходами — відповідне місце у закладі, де здійснюються приймання, знезараження або дезактивація відходів, тимчасове зберігання (накопичення) відходів, мийка та дезінфекція стійок- візків, контейнерів та іншого обладнання, що застосовується для переміщення відходів. 3.1.1 Категорії медичних відходів. Медичні відходи поділяються на такі категорії: категорія А — епідемічно безпечні медичні відходи; категорія В — епідемічно небезпечні медичні відходи; категорія С — токсикологічно небезпечні медичні відходи; категорія D — радіологічно небезпечні медичні відходи. З огляду на специфіку відходів, які мають бактеріологічні, радіологічні,токсикологічні та інші небезпечні властивості відходів, встановлено загальні вимоги до організації системи поводження з медичними відходами. До відходів категорії В належать інфіковані та потенційно інфіковані відходи, які мали контакт з біологічними середовищами інфікованого матеріалу: використаний медичний інструмент (гострі предмети: голки, шприці,скальпелі та їх леза, предметні скельця, ампули, порожні пробірки, битийскляний посуд, вазофікси, пір’я, піпетки, ланцети тощо); предмети, забруднені кров’ю або іншими біологічними рідинами; органічні медичні відходи хворих (тканини, органи, частини тіла, плацента, ембріони тощо); харчові відходи з інфекційних відділень закладу; відходи, що утворилися в результаті діяльності медичних лабораторій(мікробіологічні культури і штами, що містять будь-які живі збудники хвороб, штучно вирощені в значних кількостях, живі вакцини, непридатні до використання, а також лабораторні чашки та обладнання для їх перенесення, залишки живильних середовищ, інокуляції, змішування мікробіологічних культур збудників інфекційних захворювань, інфіковані експериментальні тварини та біологічні відходи віваріїв); — відходи лікувально-діагностичних підрозділів закладів та диспансерів, забруднених мокротинням пацієнтів, мікробіологічних лабораторій, що здійснюють роботи із збудниками туберкульозу. Термічне знешкодження відходів категорії В може здійснюватись децентралізованим способом (інсинератори або інші установки термічного знешкодження, що призначені для застосування з цією метою), або централізованим способом. Патологоанатомічні та органічні операційні відходи категорії В (органи, тканини) підлягають кремації (спалюванню). Просимо звернути увагу на розділ  III. Загальні вимоги до організації системи поводження з відходами Система поводження з відходами складається з таких етапів: збирання та сортування відходів; маркування відходів; знезараження (дезінфекція) відходів; транспортування і перенесення відходів у корпусні/міжкорпусні (накопичувальні) контейнери в межах закладу, де вони утворюються; — утилізація відходів (тих, що можуть підлягати утилізації); захоронення відходів (лише для відходів категорії А). Зверніть увагу – «тих , що можуть підлягати утилізації.» ЗУПИНИМОСЬ НА ЦЬОМУ ПУНКТІ . Постановою Кабінету Міністрів України № 1120 від 13 липня 2000року затверджено Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням. У додатках до нього наведені можливі операції з видалення та утилізації відходів, а також категорії відходів, які підлягають регулюванню . Додатком 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням визначено  «Операції з видалення та утилізації відходів» (Відповідає додатку IV до Базельської конвенції) (Постанова КМУ №1120 від 13 липня