Ця стаття буде корисна юристам, які супроводжують медичні заклади, а також самим медичним закладам для запобігання порушення ними діючих норм і правил поводження з відходами .
Отже, що таке медичні відходи ?
Адаптуючи матеріали лондонської інструкції, поняття “медичні відходи” визначається наступним чином: медичні відходи це будь-які відходи, які утворюються в результаті роботи медичних установ або лікувально-профілактичних заходів, які проводяться населенням. За даним документом до медичних відходів відносяться відходи, які повністю або частково складаються з тканин людини або тварин, їх крові чи інших рідин тіла, екскрементів, предметів медичного догляду, фармацевтичних препаратів і бинтів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ще в 1979 році віднесла даний тип відходів до групи небезпечних для людини і вказала на термінову необхідність створення спеціальних служб, що займаються їх переробкою. На Базельської конвенції 1992 року був виділено 45 видів небезпечних відходів, причому їх список відкривався саме клінічними відходами [. Це показує те, наскільки дані відходи небезпечні для людини.
Тому зовсім не дивно, що медичні відходи в більшості країн світу давно відносять до категорії особливо небезпечних відходів.
Зрозуміло, всі відходи несуть в собі потенційну небезпеку для здоров’я людини, але найбільшої уваги до себе вимагають медичні відходи, які в епідеміологічному відношенні досить небезпечні, оскільки вони містять яйця гельмінтів і патогенні мікроорганізми. Крім того, медичні відходи також цілком можуть бути забруднені радіоактивними або токсичними речовинами.
Медичні відходи є основним джерелом надходження шкідливих хімічних, хіміко-біологічних і біологічних елементів в навколишнє середовище. Також ці види відходів є джерелом підвищеної небезпеки для всіх тих, хто з ними стикається. Це пояснюється тим, що існує ризик виходу інфекцій за межі установ охорони здоров’я. До групи підвищеного ризику потрапляє персонал медустанов, пацієнти та особи, відповідальні за знешкодження відходів і подальшу транспортування.
З фекалій, гною та сечі виділяються смердючі гази, які забруднюють повітря. Органічні речовини та висока вологість сміття приміщень сприяють розвитку сапрофітів, які містяться в ньому, головним чином гнильних, що розкладають органічні речовини. У відходах можуть бути яйця гельмінтів, а також бактерії та віруси — збудники багатьох інфекцій. Мікроорганізми зберігають у відходах життєдіяльність і вірулентність кілька місяців, а споро- утворювальні види і яйця гельмінтів — ще довше. Наприклад, життєздатну черевнотифозну паличку було виявлено в ґрунті, утвореному з нечистот, що перед тим упродовж 143 діб зберігалась у цементованому вигребі. Вірус поліомієліту зберігається у випорожненнях понад півроку.
Міністерство охорони здоров’я України видало Наказ від 08.06.2015 № 325 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами». Ці Правила, прийняті встановлюють загальні вимоги до поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров’я з метою попередження їх негативного впливу на життя, здоров’я населення та довкілля і визначають порядок збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знезараження, захоронення, знищення медичних відходів.
Ці Правила поширюються на усі заклади незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, у тому числі фізичних осіб – підприємців, які в установленому порядку отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (крім підприємств з виробництва фармацевтичної продукції та медичних відходів, що утворюються у побуті).
У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:
-дезактивація (нейтралізація) – усунення основних небезпечних проявів дії відходів;
-знезараження (дезінфекція) – сукупність методів (фізичних чи хімічних), спрямованих на знищення патогенних та умовно патогенних збудників у приміщеннях, обладнанні, інструментах, матеріалах, речовинах та у відходах;
-медичні відходи – відходи, що утворюються внаслідок медичного обслуговування у закладах, які в установленому порядку отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (крім підприємств з виробництва фармацевтичної продукції та медичних відходів, що утворюються у побуті);
-небезпека відходів – фізичні, хімічні, біологічні та інші властивості відходів, що створюють або можуть створити небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини;
-приміщення для поводження з відходами – відповідне місце у закладі, де здійснюються приймання, знезараження або дезактивація відходів, тимчасове зберігання (накопичення) відходів, мийка та дезінфекція стійок- візків, контейнерів та іншого обладнання, що застосовується для переміщення відходів.
3.1.1 Категорії медичних відходів.
Медичні відходи поділяються на такі категорії:
категорія А – епідемічно безпечні медичні відходи;
категорія В – епідемічно небезпечні медичні відходи;
категорія С – токсикологічно небезпечні медичні відходи;
категорія D – радіологічно небезпечні медичні відходи.
З огляду на специфіку відходів, які мають бактеріологічні, радіологічні,токсикологічні та інші небезпечні властивості відходів, встановлено загальні вимоги до організації системи поводження з медичними відходами.
До відходів категорії В належать інфіковані та потенційно інфіковані відходи, які мали контакт з біологічними середовищами інфікованого матеріалу:
- використаний медичний інструмент (гострі предмети: голки, шприці,скальпелі та їх леза, предметні скельця, ампули, порожні пробірки, битийскляний посуд, вазофікси, пір’я, піпетки, ланцети тощо);
- предмети, забруднені кров’ю або іншими біологічними рідинами;
- органічні медичні відходи хворих (тканини, органи, частини тіла,
плацента, ембріони тощо);
- харчові відходи з інфекційних відділень закладу;
- відходи, що утворилися в результаті діяльності медичних лабораторій(мікробіологічні культури і штами, що містять будь-які живі збудники хвороб, штучно вирощені в значних кількостях, живі вакцини, непридатні до використання, а також лабораторні чашки та обладнання для їх перенесення, залишки живильних середовищ, інокуляції, змішування мікробіологічних культур збудників інфекційних захворювань, інфіковані експериментальні тварини та біологічні відходи віваріїв); – відходи лікувально-діагностичних підрозділів закладів та диспансерів, забруднених мокротинням пацієнтів, мікробіологічних лабораторій, що здійснюють роботи із збудниками туберкульозу.
Термічне знешкодження відходів категорії В може здійснюватись децентралізованим способом (інсинератори або інші установки термічного знешкодження, що призначені для застосування з цією метою), або централізованим способом. Патологоанатомічні та органічні операційні відходи категорії В (органи, тканини) підлягають кремації (спалюванню).
Просимо звернути увагу на розділ III. Загальні вимоги до організації системи поводження з відходами
- Система поводження з відходами складається з таких етапів:
- збирання та сортування відходів;
- маркування відходів;
- знезараження (дезінфекція) відходів;
- транспортування і перенесення відходів у корпусні/міжкорпусні (накопичувальні) контейнери в межах закладу, де вони утворюються;
– утилізація відходів (тих, що можуть підлягати утилізації);
- захоронення відходів (лише для відходів категорії А).
Зверніть увагу – «тих , що можуть підлягати утилізації.»
ЗУПИНИМОСЬ НА ЦЬОМУ ПУНКТІ .
Постановою Кабінету Міністрів України № 1120 від 13 липня 2000року затверджено Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням. У додатках до нього наведені можливі операції з видалення та утилізації відходів, а також категорії відходів, які підлягають регулюванню .
Додатком 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням визначено «Операції з видалення та утилізації відходів» (Відповідає додатку IV до Базельської конвенції) (Постанова КМУ №1120 від 13 липня 2000 р.).
В розділі А Додатку 1 до Положення визначені операції, які не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання відходів (операції видалення – Disposal).
Розділ А охоплює всі подібні операції з видалення, які здійснюються на практиці:
D1 Поховання в землі чи скидання на землю (наприклад, на звалище тощо)
D2 Обробка грунту (наприклад, біохімічний розклад рідких чи мулових відходів у грунті тощо)
D3 Закачування на глибину (наприклад, вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи природних резервуарів тощо)
D4 Скидання у поверхневі водойми (наприклад, скидання рідких або мулистих відходів у котловани, ставки чи відстійні басейни тощо)
D5 Скидання на спеціально обладнані звалища (наприклад, скидання в окремі відсіки з прокладкою і поверхневим покриттям, які ізолюють їх один від одного і від навколишнього середовища, тощо)
D6 Скидання у водойми, крім морів/океанів
D7 Скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні
D8 Біологічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у розділі А
D9 Фізико-хімічна обробка, не обумовлена в інших розділах цього додатка, яка призводить до утворення кінцевих сполук чи сумішей, які потім видаляються будь-яким способом, зазначеним у розділі А (наприклад, випарювання, сушіння, прожарювання, нейтралізація, осаджування тощо)
D10 Спалювання на суші
D11 Спалювання в морі
D12 Постійне зберігання (наприклад, у спеціальних контейнерах у шахті тощо)
D13 Змішування чи перемішування до початку будь-якої з операцій, зазначених у розділі А
D14 Переупаковування до початку будь-якої з операцій, зазначених у розділі А
D15 Зберігання до будь-якої з операцій, зазначених у розділі
Ми бачимо, що з небезпечними медичними відходами можливо здійснити лише операції з кодами D9 D10 (основний) серед операцій видалення, а це є знешкодженням відходів. Тобто, зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення відноситься до кодів операцій видалення, діяльність з поводження з небезпечними відходами «знешкодження» відноситься до загального поняття «видалення» відходів і є єдиним можливим методом поводження з медичними відходами серед операцій видалення..
Розділом Б Додатку 1 до Положення визначні операції утилізації відходів:
Б. Операції, які можуть призвести до рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання
Розділ Б охоплює всі подібні операції з матеріалами, які визначені як небезпечні відходи чи вважаються такими і які в іншому разі повинні призначатися для операцій, передбачених у розділі А:
R1 Використання у вигляді палива (крім безпосереднього
спалювання) чи іншим чином для отримання енергії
R2 Утилізація/регенерація розчинників
RЗ Рециркуляція/утилізація органічних речовин, що не застосовуються як розчинники
R4 Рециркуляція/утилізація металів та їх сполук
R5 Рециркуляція/утилізація інших неорганічних матеріалів
R6 Регенерація кислот та основ
R7 Рекуперація компонентів, що використовуються для зменшення забруднення
R8 Рекуперація компонентів каталізаторів
R9 Повторна перегонка використаних нафтопродуктів чи інше повторне їх використання
R10 Обробка грунту, що справляє позитивний вплив на землеробство чи поліпшує екологічну обстановку
R11 Використання відходів будь-яких операцій під номерами R1-R10
R12 Обмін відходами для здійснення операцій під номерами R1-R11
R13 Акумулювання матеріалу для здійснення будь-якої операції, зазначеної у розділі Б /
Як ми бачимо, операції утилізації практично неможливо застосувати для медичних відходів, оскільки вони не можуть бути використані в якості вторинних матеріальних ресурсів (Наказ МОЗ №325), а для використання теплової енергії, що виділяється при їх спалювання в якості енергетичних ресурсів в Україні практично відсутні установки, що використовують теплову енергію від спалювання небезпечних відходів в якості енергетичних ресурсів.
Діюче в Україні законодавство про відходи включає не тільки ЗУ «ПРО ВІДХОДИ», а ще інші нормативно – правові акти. І це прямо прописано в законах України .Так, в статті 2 ЗУ «ПРО ВІДХОДИ» «Законодавство про відходи» прописано, що :
«Законодавство про відходи складається із законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про поводження з радіоактивними відходами”, “Про металобрухт”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Про хімічні джерела струму”, “Про ветеринарну медицину”, “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”, Кодексу України про надра, цього Закону та інших нормативно-правових актів.»
В статті 55 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про охорону навколишнього природного середовища»: «Охорона навколишнього природного середовища від забруднення відходами» :
«Суб’єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людей.»
Саме про знешкодження біоматеріалу говориться в НАКАЗІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ № 950 від 23.12.2011, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 р. за N 29/20342 «Про затвердження Змін до Стандарту інфекційного контролю за туберкульозом в лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз» Відповідно до статті 7 Закону України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”
А також саме про знешкодження говориться в Наказі Міністерства охорони здоров’я України від 18 серпня 2010 року N 684, Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 р. за N 803/18098. Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров’я України
від 23 грудня 2011 року N 950. В цих Наказах регламентовано саме пункти ЗНЕШКОДЖЕННЯ Біологічного матеріалу .
Розділ III. ІНФЕКЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ТУБЕРКУЛЬОЗОМ У ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ЗАКЛАДАХ
«3.7. Безпека збирання мокротиння у стаціонарі для хворих на туберкульоз
Хворі на туберкульоз органів дихання, у яких є виділення мокротиння, забезпечуються у стаціонарі одноразовими контейнерами для збору мокротиння. Медичний працівник відділення щоденно збирає заповнені контейнери (у відро з кришкою) та знезаражує відповідно до чинного законодавства у спеціально відведеному приміщенні. Використані контейнери спалюють у печі для знешкодження інфікованого матеріалу протитуберкульозного закладу. Порядок проведення дезінфекції приміщення для збирання контейнерів з мокротинням викладений у абзаці дванадцятому пункту 3.6 цього Стандарту.
3.12. Інші заходи адміністративного контролю у протитуберкульозних закладах:
- організація знешкодження використаних масок, бахил та іншого інфікованого матеріалу.
3.12.1. Навчання пацієнтів та членів їх родин, відвідувачів навичкам особистої гігієни та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання:
використання одноразових серветок/хустинок/шматків тканини під час кашлю та чхання для закриття рота, носа; знешкодження використаних серветок.»
Крім того, Державні санітарні норми і правила “Організація роботи лабораторій при дослідженні матеріалу, що містить біологічні патогенні агенти I-IV груп патогенності молекулярно-генетичним методами” затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України 24.01.2008 N 26 ,зарєстровані в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2008 р. за N 88/14779 , пункт 3. 1. 6 яких говорить ,що :« Приймання матеріалу, ведення записів у журналах, виконання
допоміжних маніпуляцій при проведенні досліджень та деяких етапів аналізу, дезінфекцію, знешкодження матеріалу тощо здійснюють лаборанти, які отримали свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних та фармацевтичних спеціалістів відповідно до Положення про Свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних та фармацевтичних спеціалістів ( z0208-93 ), затвердженого наказом МОЗ України від 07.09.93 N 198 ( z0206-93 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.93 за N 208.Тобто нормативних актах МОЗ що стосуються поводження з біологічними відходами абсолютно у всіх випадках законодавчо регламентовано тільки ЗНЕШКОДЖЕННЯ .
В нормативних актах МОЗ регламентовано тільки ЗНЕШКОДЖЕННЯ біологічних відходів в спеціалізованих печах – інсенераторах.
Крім того, саме ЗНЕШКОДЖЕННЯ ВКАЗАНЕ в Наказі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 8 квітня 2011 року N 111 Про затвердження Примірних технічних вимог щодо надання послуг із поводження з небезпечними відходами
« 5. Вимоги для виконання послуг
5.1. Нормативно-правові вимоги
Учасник процедури закупівлі (далі – учасник) повинен:
- провадити свою діяльність згідно з вимогами законодавства України, зокрема ст. 34 Закону України “Про відходи”, п. 3 частини 3 ст. 9 Закону України “Про ліцензування”, постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 N 1120, міжнародних договорів, нормами публічного законодавства країни та европейського законодавства, з якими пов’язано виконання договору та внутрішнього законодавства країни нерезидента;
– дотримання процедур, передбачених Базельською конвенцією при транскордонному перевезенні відходів за межі України;
5.2. Технологічні вимоги
Учасник забезпечує:
– сортування, збирання, пакування, перезатарення, перевезення, знищення чи знешкодження на відповідних потужностях небезпечних відходів та повне очищення територій і складів у визначених для виконання робіт регіонах України;
– дотримання санітарних правил і вимог техніки безпеки під час здійснення безпосередніх технологічних операцій з відходами;
Крім того , в Україні розроблено СТРАТЕГІЮ розвитку національної системи крові на період до 2022 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 120-р. В Загальній частині вказано , що : «Для забезпечення рівноправного та своєчасного доступу пацієнтів до якісних та безпечних компонентів донорської крові у достатній кількості необхідно створити національну систему крові (далі — система крові) як складову частину системи громадського здоров’я, що на загальнодержавному рівні повинна забезпечити обіг компонентів донорської крові, а саме: організацію донорства, заготівлю, переробку, тестування, зберігання, використання, знешкодження, розподіл, реалізацію, транспортування, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзит через територію України, а також належне застосування компонентів донорської крові з лікувальною метою.» І в цьому документі йдеться тільки про знешкодження крові та її компонентів. І про покладення обов’язку знешкодження на лікувальні установи .
Спеціальні печі (інсінератори) – це високотехнологічне, малогабаритне і
сучасне обладнання.
Відходи в інсінераторах спалюються при температурі 850-9000С а гази,що відходять, допалюються не менше 2-х секунд при температурі 1100-12000С, що забезпечує повне розкладання складних органічних сполук до простих компонентів. В результаті на виході отримується стерильний залишок у вигляді солей трикальційфосфату. При згоранні повністю відсутній дим та запах.
Відходи медичної сфери відносяться до специфічних, тобто до таких,які мають небезпечні властивості та потребують особливих методів поводження з ними. Медичні відходи являють собою фактор прямого й опосередкованого ризику виникнення інфекційних та неінфекційних захворювань серед населення внаслідок можливого забруднення середовища всередині закладу охорони здоров’я і практично всіх елементів навколишнього природного середовища – води, повітря, ґрунту, продуктів.
Із практики – часто медичні заклади – замовники процедур закупівель прописують УТИЛІЗАЦІЮ медичних біологічних відходів , хоча законодавчо закріплено для поводження з такими видами відходів ЗНЕШКОДЖЕННЯ . Тобто, шановні Замовники закупівель , уважно читайте нормативні акти та виконкуйте вимоги діючого законодавства, прописуючи в тендерній документації саме ЗНЕШКОДЖЕННЯ як операцію поводження з медичними відходами.
Також як свідчить моя багаторічна практика, Замовники часто порушують норми законодавства, не розшифровуючи перелік відходів.
Отже , висновок – для медичних біологічних відходів законодавчо встановлена одна процедура – ЗНЕШКОДЖЕННЯ. Це по- перше . По – друге – Замовникам – уважно прописуйте види відходів, з якими необхідно буде працювати виконавцю послуг.
